СП: "дорога зі скла", сповнена любові
Мені хочеться щиро поспівчувати тим, хто цього не бачив. Професійний звук, чудове освітлення, класні інструменти – вже навіть технічне забезпечення викликало захват у знавців справи. А тріо симпатичних хлопців з віолончелями створювали неперевершене музичне тло для голосів Галі й Лесі Тельнюк. Ідеальним було усе – і голоси, що то зливалися, то розходилися, і мелодії, поєднані з текстами Оксани, котрі, здавалося, й не могли звучати інакше.





Концерти, що відбулися на вихідних у театрі ім. М. Заньковецької, були своєрідними зустрічами для своїх. «Це попередня презентація для тих, кого ми вважаємо своїми й для тих, хто своїми вважає нас. З такими людьми у нас спільна група крові», – сказала Галина Тельнюк. Майже всі пісні, що прозвучали впродовж виступу, були на слова відомої української письменниці Оксани Забужко. Лише три композиції написані самими сестрами. І, як завше, музику до пісень написала Леся Тельнюк.
Дует «Сестри Тельнюк» презентував у Львові нову поетично-музичну пча назва якої – «Дорога зі скла». Два вечори поспіль на камерній сцені Національного драматичного театру ім. М. Заньковецької Галина і Леся Тельнюк у супроводі тріо віолончелістів співали для «своїх». «Це – ексклюзивна презентація, – казали присутнім сестри. – Для тих, хто вважає нас «своїми» і кого «своїми» вважаємо ми. Мабуть, у нас – однакова група крові».