Сестри Тельнюк: «Від того, що робить канал «Культура», хочеться повіситись»
Їхнє прізвище найбільше асоціюється з двома речами: виставою «УБН» та умінням вдало експериментувати з поетичними текстами.
Один з таких творчих експериментів сестер Тельнюк, Лесі та Галі – кілька версій синглу «Назавжди» на слова Богдана-Ігоря Антонича. Тельнюк одні з тих, хто нагадав Україні, що цьогоріч ми святкуємо 100 років від дня народження поета.
З цими чудовими співачками ми зустрілись не у якійсь кав’ярні, а у магазині музичних інструментів. Та ще й яких! Наша розмову про музику, закордонні гастролі, родину та Україну підслуховували кілька шикарних роялів Steinway.
Вас не часто можна побачити на великих концертах, більше влаштовуєте камерні. То які саме вам до душі?
Галя. Та різні. Але коли про нас говорять як лише про ліричних та романтичних дівчат, я розумію, що люди нічого не знають. Вони не бачила виставу «Український буржуазний націоналіст», не чули інших гострих речей. Хоча, можливо, в тому й цінність – наша творчість дуже багатогранна. Ми можемо співати під рояль, а вже за день виходити на площу з гострими, деякою мірою навіть агресивними і радикальними текстами Євгена Маланюка. Жмуток образ, викликів в його поезії – не можуть не зачепити. У цій надмірності є правда, яку кожен народ, який прагне державності, має знати і мусить ставитись до себе критично – як до свідомої істоти, яка знає про свої хвороби та вміє їх лікувати. Такі проблеми є в кожної людини і в кожного народу. Українці ж іноді поводяться дебілкувато, ніби вміють лише прислужувати, танцювати, забавлятися, їсти вареники і розважати всіх...